На цвинтар щастя спішно вируша-
Душа, що в сивому лахмітті...
Колись дзвінке довірливе пташа
В веснянім справжнім розмаїтті.
Потворним привидом блука війна,
Зневірене калічить людство!..
Спитати в Бога- чия то вина?
Це розуму, либонь, паскудство...
Жеруться пси довкола чи вовки-
Жалюгідні в людей обличчя!..
Закінчились слова, лише плювки
Та манія дурна величчя!
Життя- отрута; пекло, наче рай...
МузИки "Градом" заливають!..
Не бійся, синку, чесно помирай,
Допоки зверху ТІ кивають.
Колись дзвінке довірливе пташа
В веснянім справжнім розмаїтті...
(25.03.2017)
Картинка з інтернету. Вдячна автору.