Берегиня моя, заклопотана мати,
Восени журавлиний трикутник не клич...
Знов згадаєш – за пам'яттю, там потойбіч,
Наче мариться два силуети і хата,
Де тополі малі, чорнобривці чаклують,
Колискова добраніч, вгамований день.
Очі всміхнені знову - літа не панують.
А на схід треті півні дарують пісень.
Берегиня моя, як турботлива мати
Ти вплетала в косу оберег і тепло,
Із любов'ю до мене призначенє свято –
В долі щастя-богиня взяла під крило.
Берегиня моя, мати, прошу пробачить,
У заплутаний час ми були потойбіч
Від маєтка духовного, в колі невдачи,
Не впросила я в Бога: «Увагу позич».
Берегиня моя, знепритомлена мати,
Зацілую я руки і очі, й чоло.
Заспокоїти душу і слово дістати -
І до тебе добріше, щоб небо було.
23.03.2017