Може, він порятує – м'який, несподіваний – дотик...
Той – миттєвий, зненацька, якому і назви нема.
Той, який ти сприймаєш, якому не чиниться спротив.
І який означає, що вже закінчилась зима.
А зима... Та зима відібрала всі сили останні.
Так виснажливо, гірко... Без дотиків – навіть на мить.
Ліхтарі і зірки не давали поснути до рання.
А без дотику ніжного серце, мов опік, болить.
Йдеться просто про дотик. Ні слова нема про кохання.
Він уже пережитий, той дотик, – без дотику, вже...
Несподіваний дотик... На нього – усі сподівання.
І, я знаю, як станеться дотик, – то й Бог збереже...