Я дуже довго йшла до Бога,
Зробила безліч помилок,
Бо нелегка була дорога,
Немов крізь терни до зірок.
Траплялись злети і падіння,
Відчула радість і біду,
Жбурляли в мій город каміння,
Однак, я йшла вперед і йду.
«Не йди» - нашіптував нечистий.
«Зверни, поквапся до принад,
Стежина ця така терниста,
Скоріше повертай назад».
Але я знала – шлях мій вірний,
Бо визначив його Господь,
Тому упевнено й покірно
Іду я до нових висот.
Черпаю силу і натхнення
Я із святого Джерела,
Турботи всі свої щоденні
До рук Ісуса віддала.
У Ньому – вся моя надія
На вічність, праведність, любов.
Немов дитина, я радію,
Що Він прийде на землю знов.
Ми з Ним зустрінемось, я знаю,
Не за горами вже той час,
Коли в Небесних дверях раю
Мене стрічатиме мій Спас.
У нас із Ним - одна дорога,
Тому я з неї не зіб’юсь,
Бо я люблю настільки Бога,
Що вже нічого не боюсь.