Елена Телига – Сонний день (Сонный день)
Елена Ивановна Телига (укр. Олена Іванівна Теліга; урожд. Елена Шовгенова; 1906—1942) — украинская поэтесса, литературный критик, член Организации украинских националистов.
Оригинал
Олена Теліга – Сонний день
Безтурботність і світлий спокій…
Сонний день всі думки придушив,
Не шумлять дерева високі,
Теплий мох підбирає кроки,
І крім нас — ні душі.
Мрії, спогади — все згоріло…
Легко жить без великих хотінь!
Ніжно ранять промінні стріли
І зривають весняні крила —
У мережану тінь.
Але там, де берізка-пані
Шаль прозорий нам кинула в дар,
Всі думки колихнулись, п’яні,
І пориву зломить не в стані,
Піднялись аж до хмар!
Голос твій затремтів, мов птиця,
Під потоком палаючих слів
Про козацькі степи й станиці
І про все, що лише присниться
Не на рідній землі.
Поховалась в зелених травах,
Відкотилася казка проста…
Але кожне із слів яскравих
Обірвалось на душу мляву,
Ніби весла на став.
---
В переводе с украинского языка Инессы Соколовой
Елена Телига – Сонный день
Беззаботность и светлый покой...
Сонный день мысли все притушил,
Тишина, лес вокруг вековой,
Теплый мох… нас неслышно с тобой,
Кроме нас – ни души.
Всё сгорело, осталось в былом…
Нет желаний, свободно, легко!
В стрелах солнца приятно, тепло,
Хорошо под весенним крылом –
Думок тень далеко.
Там, где пани-березка, смеясь,
Шаль прозрачную кинула в дар,
Чувства пьяные вдруг, не таясь,
От порыва уйти не боясь,
Поднялись аж до хмар*!
Голос с трепетом шёл из груди,
Речь – потоком палящим из слов
О станицах в казацкой степи,
Испытаньях в тяжёлом пути,
О чужбине, из снов.
Но, под сочной зеленой травой,
Стала сказка довольно простой…
Перестала казаться живой
И уже не владела душой,
Веслам нужен покой.
*хмары – (укр.) тучи
Фото: Елена Телига