Біля розбитого корита
стара баба сиділа ....
Її серце теж розбите,
бо жити не вміла!
За голову ухопилася,
та й волала що сили:
В Країні народилася
- котру всі любили!
А тепер же ріки крові
течуть - заливають:
всі міста! Булої Любові
між братами немає!
- Ой, чому ж вони течуть:
тії ріки крові?!
Сміху, радощів не чуть!
- Бо нема Любові!
- А була ж вона колись,
зовсім же ж недавно!
Ріки молока лелись! -
Жили добре, славно! -
- Брати, сестри почублись,
дурні безголові! -
Йудами продались!
Волають тепер: здобули-сь!
Від братів ви відреклись!
Бо нема Любові!
- Нема спокою, життя
мирного немає!
- То ж й йдете у небуття.
Вам не всім - до Раю!
Хто пішов вбивати брата:
/ хата котрого багата /,
дітей, матір, жінку;
не соромлячись вчінку,
той зіткав собі злу долю
й дітям своїм, бо в неволі
прийдеться їм жити -
на панів весь вік робити!
Ваші діти та й онуки,
не знатимуть волі,
бо ви самі їм зіткали
стежку злої долі!
Ось тепер жеж не волайте,
вити, бідкатись, досить!
Зрозумійте, та покайтесь!
Вас дитина просить! -
Бо за вашу безголовість,
не бажання знати,
запаморочену свідомість,
будуть помирати:
й ваші діти, та й онуки -
нащадків, без межі!
Де був мозок, коли руки
вистроювали "розбрату вежі"?!
Життя мирне дітям дайте;
навчайте Любові!
Доброті дітей навчайте,
не жадобі крові!
Жага помсти вас руйнує!
- Дітей те ж спіткатиме?!
Хай життя дитя цінує,
Добру долю матиме!
"Ще не вмерла...!"
- Ще не вмерли?! -
Накликали смерть самі!
Підіймались до Говерли:
ненависні, злі, сумні ....
Дуже тяжко підійматись
з тягарем таким! -
Скоріш треба розлучатись
з цим камінням брудним!
Світле серце, добру душу
подаруйте дитині! -
Кожному сказати мушу,
як божій людині.
*******
11.03.2017 г.
Неля Шрамко