Не вмію обговорювати пані –
У кожної із них любов своя.
Кохання пані – завжди, як останнє, –
Так бачу я, так відчуваю я.
А ти – без слова зайвого, пустого,
Щемливо неспроможна до інтриг, –
Чекаєш на моє відверте слово,
А я давно сказав, що мав, що міг.
Цілую мовчки теплі чорні брови,
Що зберегла, як символ простоти.
І знаю я, ніхто вже не промовить
Мені «люблю», як промовляєш ти...