Ми будем кроками нічними гуляти вдвох мікрорайоном.
Він справді «мікро», наш старенький, але насправді він – район.
Ми будем довго говорити гарячим, ненаситним тоном.
Ніхто, крім нас, не зрозуміє нічних розмов ні сенс, ні тон.
І все – слова, все – монологи, все – діалогів сни невпинні...
І ніч у серці закарбує і кожен крок, і кожен звук...
І рай нічний посилять руки – долоні, стулені в єдине.
Неначе так ми народились – не розірвеш сіамських рук.
Твоє безхитрісне обличчя, твій погляд, до смішного милий,
Примножать слів перипетії і мрії ранішніх бажань.
Тонкі нитки незрілих речень і віршів давніх, перезрілих,
Сплетуться у нічні зізнання – що є чесніш нічних зізнань?..