Читал, читал... А не цепляет...
Ещё читал... А не болит...
Стихов без боли не бывает.
Стих должен душу бередить.
И слово, вроде бы, на месте.
Ударный звук - как в словаре.
Стих есть, но душу не содержит,
Огонь всем нужен в темноте.
Стих - не подборка слов уместных.
Не ряд тех благозвучных рифм.
Стих - то, что в сердце бесконечно
Звучит, ибо сроднилось с ним...
Читав, читав... А не чiпляe...
Миклош Форма
Читав, читав... А не чіпляє...
І ще читав... А не болить...
Без болю віршів не буває.
Вірш має душу зворушить.
І слово, нібито, на місці.
І наголос – як в словнику.
Вірш є, та він душі не містить.
Не вогник він мандрівнику.
Вірш - не добірка слів доречних.
Не низка милозвучних рим.
Вірш - те, що в серці безконечно
Лунає, бо зрослися з ним...