Читав чуже... А не чіпляє...
І ще читав... А не болить...
Без болю віршів не буває.
Вірш має душу зворушить.
І слово, нібито, на місці.
І наголос – як в словнику.
Вірш є, та він душі не містить.
Не вогник він мандрівнику.
Вірш – не добірка слів доречних.
Не низка милозвучних рим.
Вірш – той, що в серці безконечно
лунає, бо зрослися з ним...