Я себе почуваю не так, як завжди.
Я інакшим себе почуваю.
Це не біль, не очікування біди.
Це таке, що ніяк не впізнаю.
Не тривога. Не помилки передчуття.
Не самотності дотики зимні.
Не розгубленості тихе серцебиття.
Не примар опівнічність інтимна.
Це як сон, що миттєво, одразу забув.
Безсловесне у часі провалля.
Те, душею чого за життя не збагнув.
Може, просто весни задзеркалля...