Сльоза не покотилась просто так.
Вона свого нарешті дочекалась.
Їй і самій давно було цікаво:
Приємніша мені солодка кава,
Чи цей, її, сльози, солоний смак.
А я люблю з горнятком навесні
Посидіти самотньо серед Львова.
Обожнити світ присмаків кавових.
Відчути слід минулої любові,
Який збігає по щоці мені.
...Моя наївна і смішна сльоза.
Моя відверта, щира і солона.
Заради тебе я тулю долоні
До щік, мов просто так торкаюсь скроней.
А в каві розхитались небеса...