Може, я зовсім не свята, а зрадлива?
Може я та, на яку не чекав все життя...
Може, у грішную мить каяття не просила...
Але та, що кохає без вороття!
Може, я зовсім не ангел безгрішний...
Може, пішла я дорогою зла...
Та знає думки мої тільки Всевишній,
Що серцем, думками тобою жила..
Він знає, як в мить зневіри та смутку
Палало лице у пекучих сльозах...
Та треба для людства всміхатися хутко,
Показувать силу й бадьорість в словах...
Велично та гордо на зустріч важливу
Із долею йти! Не боятись вогню,
Що може спалити й накликати зливу...
Все ж, треба триматись, не здатись в бою...
Він знає як відстань, розлука, самотність
Краде в мене сили, бажання та сон...
В очах залишає лиш біль та бездонність...
Пустелю і тишу... і вічний полон...
LAWBI