Автор: Елена Телига
В переводе с украинского языка Инессы Соколовой
***
Покой мне надоел! Всё те же дни,
Где краски и слова однообразны,
А мысли – точно тусклые огни,
Желания – в оковах и напрасны.
Мне б силы ветра, смех и даже зло!
Рвались чтоб души сквозь стальные прутья,
Чтоб сладко было, или тяжело –
Не жить, так умирать на перепутье.
Без страха в днях, запутанных узлом,
В ночах бессонных, шалых спозаранку.
Пусть жарит время и добром, и злом!
Тревожат сердце крохотные ранки!
Не прячься в тень! Дерзай в своей игре!
Сияй! Свети! Не бойся удивляться!
Желанный гром приходит при жаре,
При виде молний – грех не восторгаться.
---
Оригинал – http://poetry.uazone.net/teliha/teliha16.html
* * *
Усе — лише не це! Не ці спокійні дні,
Де всі слова у барвах однакових,
Думки, мов нероздмухані вогні,
Бажання — в запорошених оковах.
Якогось вітру, сміху чи злоби!
Щоб рвались душі крізь іржаві ґрати,
Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби —
І варто буде жити чи вмирати!
Не бійся днів, заплутаних вузлом,
Ночей безсонних, очманілих ранків.
Хай ріже час лице — добром і злом!
Хай палять серце — найдрібнійші ранки!
Ти в тінь не йди. Тривай в пекучий грі.
В сліпуче сяйво не лякайсь дивиться —
Лише по спеці гряне жданий грім
Із хмар сковзне — багнетом — блискавиця.
/Джерело: Дороговказ. Поезії О.Теліги та О.Ольжича. Київ, 1994/