Як сонце... Як всесв1т...

                   Як сонце, сходили в душі слова-
                        Я ніжних ще таких й не знала!
                            Росла любов- волошка лугова,
                                Що я хвилююче плекала...
 
                   А скільки тих недоспаних ночей,
                       Беззоряних та рваних мріянь!..
                            Найкращу із відомих панацей
                                Шукала на шляху зневірянь.

                   Зігрій мене, як вмієш лише ти,
                       Скажи, що теж блукав цим світом,
                            Моїм повітрям дихав самоти,
                                Жадаючи нестерпно літа!..

                   Візьми собі квітки всі польові,
                       Все те, на що я так багата!..
                            Розвій нарешті хмари дощові-
                                Не нам вже доля біснувата!

                   Як всесвіт, наші теплі почуття-
                       Я в них, як в океан пірнаю...
                            І знову мить п'янкого забуття,
                                Здається, небо обіймаю...

                                           (04.03.2017)


Картинка з інтернету. Вдячна автору.


Рецензии
Віолетта, натхненно й поетично, мелодійно й драмтично, ніжно й трепетно.

З повагою, Оксана, м.Львів.

Оксана Олейник Львов   07.03.2017 14:33     Заявить о нарушении
Оксана, широ вдячна Вам! Особливо приємно це чути від носія української мови!..)
Значить, спробую ще!..)
Завітаю до Вас неодмінно...
* * *
Усіх благ, Віолетта.
Привіти славному містечку Львів!🌷

Виолетта Дюма   07.03.2017 16:01   Заявить о нарушении
На это произведение написано 11 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.