Вірити у казку ... що ж,
Мабуть, здається, це найкраща доля,
Колись співала мати, один раз,
Що є сонце котре не знає кінця поля.
Котре ніколи не зникає,
Проміння лльє, дарує сміх,
Котре ніколи не вважає,
Що кохання є сильнішій гріх.
І я шукаю казку по житті,
Зрозуміла ... вона є лише в самоті.