Скриплять іржаві каруселі
В подвір’ї рідного села.
Як хруст крохмальної постелі
Об стелю билася бджола.
А я лежав і злився крепко
Чи то ж немає інших стель?
Мені і гірко, і дотепно
Дивитись на оту дуель.
Комаха хоч мала, та ловка
Втомилася й гайнула вниз.
І вже коло моєго вуха
Роздалося зловіще «Дззз…»
Та вже мені, вже не до жартів
І гірко, і дотепно, й зле!
Мене, у мОїй, власне, хаті
Вкусило щось таке жалкЕ.
Скриплять іржаві каруселі.
В подвір’ї дзегонить бджола.
Хлоп’я ридає у постелі,
Бо знов хрустить, гуде пчола.