Отак обоє й мовчимо…
І кожен у своїх проблемах.
Неначе помилки вчимо,
Ніяк не лагодиться тема
Розмови, прикро, хоч помри,
Самотність оживає прудко.
Диктує правила для гри
І кидає у вікна грудки…
Мордує, мов огидний кат,
Спітніла від своєї праці…
А я так хочу в серці лад,
Нехай без голосних овацій.
Отак обоє й мовчимо…
За пластиком своїх екранів.
Немов у пеклі живемо,
Згораючи в такому стані.
20:51, 26.02.2017 рік.
Зображення: http://favim.ru