Колись ми розійшлися не привітно,
Ще у студенські молоді роки.
У слід тоді дивилася через вікно.
Бо не хотіла розуміти - вибач мені.
Ти замість квітів приносив завжди,
Черешні й вишні спілі соковиті,
Не помічала я любові і твоєї доброти,
Хоча в саду зривались яблука найкращі.
Писав листи запрошував у гості,
З батьками познайомити хотів,
І однокурсники хоч відкривали очі,
Та відповідь від мене ти не получав.
Красивий, вихований, здоровий і розумний,
Що ще потрібно було для сімейного життя.
Та залишилися лишень приємні наші спогади,
Вибач мені не цінувала, не віддала я теплоти.
26.02 2017рік
Неділя Прощення