Ношу сонце в долонях та іскри в зіницях
Сама випромінюю мегазаряди
Щастя знаходжу в звичайних дрібниях
І кожному дню нескінченно рада.
Висловлююсь завжди усім у обличчя
Не люблю і не вмію кривити душею
Вихованням застрягла в двадцятім сторіччі
І вірші збираю, мов срібні трофеї.
Ліну Костенко частенько цитую,
Її вірші напам'ять читаю малечі
Та все ж, ні про що у житті не шкодую,
Бо досвід поклала у ранець за плечі.
Тепер же, на все інший погляд і думка
Посеред спектаклю змінились актори
Хто був неважливим - пішов за лаштунки
Безсилий прожити і радість і горе.
Тим, хто поруч зі мною, я вдячна безмежно
Ми впевненим кроком, пліч-о-пліч, до цілі
Лишилось прожити свій вік, як належно
Та дертися вгору що вистачить сили...
І міцно стискаючи хрестик в долоні
Продовжую вірити всім своїм серцем:
Хто мужньо здолає життя перепони
Тому воно і усміхнеться