У день особливо яскравий,
бо сонце від ранку палить,
я знову фіранку поправив,
щоб килим від шкоди закрить.
Той килим – йому сотня років,
здавалося б, що боронить...
Жалію – сто літ одинокий.
Хай ще років сто провисить.
І він – кольори зберігає,
старенький у хаті старій...
Хто зна, може, запам'ятає
цей порух поранішній мій...