Є місто таке, але тільки у мріях,
Що твердо стоїть на дніпровських обріях,
Що лине до неба своїми домами,
Бо їх надихають Священнії храми.
У місті, у тому живуть щирі люди,
Там пісня життя лунає усюди.
Ніхто не ненавидить рід або расу -
Там люди щасливі у супереч часу;
У супереч злому жорстокому світу,
Завжди там радіють батькам своїм діти;
Радіють сусідам, до всякого гостя
Там ставляться щиро, відкрито та просто!
Захоплений мрією, Духом натхненний,
Дивлюсь у майбутнє на місто священне,
Бо вірю, чекаю – здійсняться бажання,
Бо Бог дає крила мені і дихання!
Это стихотворение было написано, если так можно сказать, вместе с отцом
для конкурса, в котором я участвовал.