Пестила матуся: «Підростай-бо, доню»,
Цілувало сонце, ніжив вітерець.
А літа збігали в Лету Оболонню,
На чолі лишали зморщок путівець.
Хай не крають серце збіглі твої літа,
Хай не білить скроні снігом сивина,
Хай тебе, як завжди, привітають діти,
І життя дорога буде хай ясна.
Молодій роками, не старій душею,
Линь у вись думками і гори в ділах!
І нехай віднині вся земля твоєю
Буде в щасті, в радощах, в люблячих очах!