Розворушу я в пластівці пітьму туману,
Зіб'ю з них дивовижні клуби хмар,
Флотиліями у блакиті океану
Їх всіх відправлю на мистецтв вівтар.
Хай життєдайним маяком їм сонце стане,
Й вітри їх віднесуть у ті місця,
Де суховій немилосердно тче бархани
І спрага знівечує в кров уста.
Вони із іншими хмаринами зіллються
І з блискавками, в гуркоті громів,
Навкруг живильною вологою проллються
На села, ниви, доли та гаї.
І подорожнього якщо серед дороги
Обвіє свіжістю того дощу,
Я буду славити вас вдячливо, о боги,
Що сил нових придав і я йому.