Зімкнувши очі, вона уявляла
Як буде поруч, разом з ним довіку.
Багато мріяла і через це страждала,
Бо серце рвалось через ту розлуку.
Всі говорили:"Та забудь ти його!
Навіщо він тобі? Ви з ним не пара!"
Але вона лиш відвертала очі
І сльози у собі свої ховала...
Душа кричала:"Повернись! Прошу я!"
В очах горів вогонь незрозумілий,
Вогонь, котрий невзмозі погасити
Ані ріка тих сліз, ні ціле море...
Вона мовчала, мріяла, чекала...
Коли прийде той день, ота година,
Як буде поруч він, щоб знов вона відчула
Смак щастя, хоч би на одну хвилину...