Я писав тобі листа
у позаминулому році
у калюжі, на вулиці розі
він важкий, а думка - проста.
Мій пергамент в червоних сльозах
і ці краплі на твоїх вустах.
Ти танцюєш. Для мене це крах.
У письменників скінчились епітети,
у художників - фарби і кисті
коли вони старались описувати
сплячу красуню в намисті.
Ареола твоя - це місяць на небі
зірки гаснуть на цьому фоні
я б навіки тебе заховав у склепі
і вберіг від лайна назовні.
В цьому шматку паперу
похований справжній митець
для якого ти - муз взірець,
а він легінь, покохавший Венеру