мить

Марина Юневич
Є тільки мить,
а ми її згаяли.
Трошки болить,
зі снігом розтанула.

Серце тремтить,
ми забувалися.
Наша зустріч,
з посмішкою  канула.

Є тільки мить,
і разом згаяли.
Є тільки Бог,
і він наша гранула.

Що нас зцілить,
та поверне до плоті.
Переболить,
і ми вже на дроті.

Знову розмова,
ти щось злякався.
А може і я,
хтось знов зірвався.

Кохання таке,
лише так можливе.
Це вічний круг,
шале-ніша злива.