Весна! Розквітло все навкруг
Цвіте черемуха і вишня,
Зійшла вечірняя зоря.
Юна дівчина з хати вийшла
В садок- послухать солов‘я.
А вітер закружляв у танці
Пелюстки вишні в тісний круг,
Зашелестіло все навкруг:
І листя й трави – навіть дуб,
Щось шепотів юній берізці.
Листочками берізка затремтіла
Мов те дівча,що перший раз
Пізнало волі відчуття.
Та ще не знаючи кохання почуття,
Сором‘язливо лиш сережки опустила.
Але: Пройде весна, пройде і літо
І співу солов‘я не буде чуть,
Що так витьохкував несамовито.
І хоч давно уже минуло літо,
Та ми не можемо ніяк весну забуть.
Бо не повернеться ніколи
До нас весна – весна життя,
Осіннє листя облітає,
Всю землю рясно покриває.
Хоч на душі щімляще відчуття,
Та все ж не має каяття.