Рядками крапаю папір,
Що вимальовую – відомо:
Одну любов, хоч вір-не-вір,
І почуття таке свідоме!
Ні зла, ні гніву, ні образ…
Шукати марно це, бо мова
Безцінна, чиста, мов алмаз,
І дуже лагідна на слово.
Лунає дзвоником для тих,
Хто серцем чує біль та радість.
Співає дощиком зі стріх
Вже по-весняному, до ладу!
І українською летять
Оті лелекі білокрилі…
І біля матері дитя
Теж відчуває мови – силу!
Бо напуває рідну кров
Теплом доволі та до волі
Веде крізь затишок дібров
І золоте колосся в полі
У синє небо, щоб у нім
Промінням блиснути усюди,
І щиру пісню в кожен дім
Внести дарунком добрим людям!
(21.02.17)
Переклад з української Світлани Груздєвої:
http://www.stihi.ru/2017/02/26/28
Усеян каплями блокнот,
Что я рисую, всем известно:
Одну любовь из сотни нот –
Мне в чувстве этом интересно!
Ни зла, ни гнева, ни обид…
Искать напрасно это: мова
Чиста, бесценна, как магнит,
И очень ласкова для слова.
Звенит, как в ясном поле стриж,
В том сердце, что влюбиться радо.
Струит романсы прямо с крыш,
да по-весеннему, для лада!
Напевом родины летят
Те птицы счастья, белокрылы…
И возле матери дитя
Враз ощущает мовы – силу!
Она поит родную кровь
Теплом и вволю и – на воле
Сквозь тишину ведёт дубрав
И злато зёрен в щедром поле
Ввысь, в небосвод влечёт, чтоб в нём
Блестеть лучами отовсюду
И песню света в каждый дом
Внести подарком добрым людям!