***

До доні


Люба доню, то така в нас доля –
Віч на віч зостались ми з життям,
Мов тополя з кленом в чистім полі,
Та назад немає вороття.

Не вернути скомканої мрії,
Повернути долю сил нема,
Та живуть серця, живуть надії,
Прийде час, закінчиться зима ...

Я горжусь, я вдячний тобі доню,
Що познавши втрату, сум і біль,
Не зламалась, не скорилась долі,
Не дала зневіритись собі.

Скільки тих турбот і негараздів
На дівочі руки налягёло.
Та твоїм рукам я часто заздрив,
Я в них бачив мамине тепло.

Хай же бог дарує тобі, доню,
Як найбільше радості й добра,
Хай щаслива буде твоя доля,
Хай надія більше не вмира.

9.01.2000.