Ти українка… Маленький янгол,
Якого батьки від негод бережуть…
Біла сорочка, у стрічках віночок,
Маленькі ніжки по полю йдуть…
Ти українка... Дівчина-квітка,
Що тільки в нашім краю розквіта!
Ти розквітаєш в усі пори року –
Осінь надворі чи люта зима…
Ти українка – тендітна і ніжна,
Що надихає, чарує й манить!
В твоїх очах – море широке
Й синього неба безмежна блакить!
Ти українка… Юна й чуттєва,
Ніч твоя – гарячий, пристрасний сон!
Але… Тихенько у подушку плачеш –
Все через те, що не з кимось разом…
Бачила й ти шалене кохання,
Що боляче ранило душу твою,
Але із часом загоїлись рани –
Треба вже йти назустріч життю!
Ти українка… Яскрава й весела,
Голос твій ллється, наче струмок!
Де б не була ти і що б не робила –
Грації сповнений кожен твій крок!
Погляд не можна від тебе відвести,
Посмішка твоя збурює кров!
Вперше побачиш – і все, ти в полоні!
Тільки б тебе побачити знов!
Хтось задля тебе здатен на вчинок
Згоден для тебе майже на все –
Тільки щоб знати, що будеш ти поруч,
Що в твоїм серці взаємність є…
Ти для когось нездійснена мрія,
Що захопила душу й думки…
Ну а комусь кохання даруєш,
Радість і щастя даєш залюбки!
Ти українка – з поглядом щирим,
Що навкруги причаровує всіх!
Чарівна красуня й господарка файна,
Яку покохаєш міцно, навік!
Якщо з тобою – то разом назавжди!
Руку у бурю міцніше стиска!
Стан твій гнучкий треба ніжно тримати
І цілувати солодкі вуста!
Ти українка… Дружина і мати,
Що дарить дітям ласку й тепло…
Сестра турботлива, подруга вірна –
Яка допоможе, що б там не було!
Пройдуть роки… Ти бабусею станеш,
А твої діти вже самі батьки…
Але до тих, кому ти найдорожча,
Ще додадуться онуки твої!
Ти українка – прекрасна людина,
Яку народила наша земля!
Ти – українка!
Це твоя вдача! Це така доля твоя!