Мелодія в ночі звучала
відгомоном далекого балу.
В повітрі, серенадою тремтіла,
ніжна, невагома, зоряним шатром виткана.
Відблиском блищавши,
місячною доріжкою сріблилася,
нотками золотими світилася.
Улюблена, єдина,
пливла ніжною лебідкою,
заколисувала любкою.
Струнна балада,
млісті сердечної насолода,
у безсмертну Вічність спливає,
вірно, і там, не замовкає,
як сніжинка повільно, повільно тане.