відпустіть мене до моря,
там де завжди панує вічність
там де космос зі мною поряд
там де не дратує статичність.
відвезіть мене до моря
мені завжди було його мало
буду слухати шум прибою
і себе, що завжди втікала.
буду слухати голос серця
буду слухати крики чайок
моє серце ще досі б'ється
зустрічаючи новий світанок.
буду жити колись біля моря
забувши все, що було "до"
щастя не відчуєш без горя
шторм і штиль завжди заодно.