Твої вулиці просякли кров’ю
Мирних жителів, в серцях – воїнів.
Що боролися за світле майбутнє
Для дітей своїх. Чи вийде щось путнє
З цих сварок? Сподіваюсь так,
Бо жінок, чиї сльози омили ті вулиці,
Де їх діти за щастям тягнулися
Та вмирали смертю героїв.
Незламних, сміливих воїнів,
Не злічити вже… А війна
Все гримить і шумить. Не одна
Ще буде зламана доля.
Ось чого нам коштує воля!