Минеться все, як тане перший сніг.
Журба й печаль, кохання, щастя й радість.
Ті й уявить собі не міг –
Сплило життя, минеться й старість.
Ще тільки вчора крихітний хлопчина
Дививсь на тебе з джерела в гаю.
Сьогодні – завидний мужчина
Вирішуєш ти долю, чи свою?
А завтра, в колі друзів, рідних
Лежатимеш на смертному одрі.
Ділитимеш набутки років плідних.
Може своїх, а може й не своїх…
Та все одно підуть у забуття
І ти, й твої діла, й твоє життя.