Трави, журяться за сонцем,
Ждуть короткого тепла,
А я щастя п*ю до донця,
Й ні почім мені жура…
Ти, мій лицар синьоокий,
Струмок рідного тепла,
Місяць світлий та високий,
Стік любові джерела…
Стільки років промайнуло…
Понад сорок із весни…
Почуття в сніг не шугнуло,
В моїм серці, любий ти…
Більш нічого не жадаю,
В повсякденному бутті,
Найцінніше, що є - маю,
Тебе, Любий, у Житті…
Перед Богом, на колінах,
Я за тебе помолюсь…
У Любові святих стінах,
Я до тебе пригорнусь…