С украинского http://prg.stihi.ru/2017/02/05/5746
Тропка мамы в цветах. Нынче столько их…
Жизни миг оборвался на слове.
На венки из сосны горе горькое
повязало платочки терновые.
Свечи клонят головки над коливом,
плещут звонкие звуки гортанные,
всей душою Всевышнего молим мы:
«Упокой рабу Божию Ганну».
Слёз не высушит солнце небесное,
обожжёт лишь гвоздики кровавые.
Упокой её душу болезную
в твоём райском саду, Боже праведный.
Панихиды печали, тоскую я,
в судный день и июнь на потребу.
Нынче тропочка к маме - иллюзия...
Белый росчерк на маковке неба.
***
Стежка мамина
Стежка мамина квітами встелена…
Вмить життя обірвалось на слові.
На соснові вінки горе згорблене
пов’язало хустини тернові.
Свічі хилять голівки над коливом,
дзвін виплескує звуки гортанні,
відчайдушно Всевишнього молимо:
«Вічний спокій рабі Божій Ганні».
Сліз не випече сонце у повені,
лиш обпалить гвоздики криваві.
Упокой її душу знеболену
у небеснім саду, Боже правий.
Панахидно, скорботно, у тузі я,
в судний день червень смертю не гребав.
Нині стежка до мами - ілюзія...
Біла риска на маківці неба.
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2017
Свидетельство о публикации №117020505746