Я пам'ятаю Ваші руки та Вашу посмішку рідненьку.
Як порались завжди зі мною, коли ще був зовсім маленький.
І як ми разом на городі раділи, зустрічавши сонце,
А потім ,садовив до столу, часто дивились у віконце.
Як з Вами їздили до саду, по яблука чи по черешні.
І як би тільки не старався, завжди у всьому були перші.
Як босі, по стерні суданки, Ви сіно ввечері збирали,
А потім свіже та зелене в копички ми його складали.
І ввечері, коли в садибу зненацька місяць заглядає,
Садовили мене на руки, щоб чув, як соловей співає.
Разом співали "Чорнобривці"...Або цю: "Несе Галя воду",
А я сидів і тихо слухав, із пісней ріс, пив наче воду.
З дитиной вийду в час вечірній та й передам, що тільки знаю.
І посаджу її на руки. І пісню Вашу заспіваю.
Нехай спливають дні і ночі, я кожен день новому вчуся.
Я пам'ятаю Ваші очі. Руки. Пісні. І Вас, бабуся.