Я більше б не загубилась в твоєму місті, -
Воно проросло у мені до коренів.
Життя моє повнилось нОвим, вирАзним змістом,
Дощем умивалось, пускало промені.
Я більше б не чула порад або звинувачень,
Безтямно кохала б тебе назло!
І жодна розбіжність між нами не мала б значення,
Коли прихиляв би до мене своє чоло.
Я більше б не знала тепла неласкавих рук.
Я іншим би не присвятила вІрші.
Червоною стрічкою нашу любов берегла від розлук.
І вірила б в тебе дедалі більше.
Якби було менше умовних отих «якби»,
Якби ми навчилися бачити серцем,
Чи стали б тоді власноруч губить,
Ту долю свою, яка щастям зветься..