Як зустрінемось, можу тебе не впізнати –
Адже зовсім про тебе нічого не знаю.
Таємниця одвічна хвилює: яка ти?
Як палає твій погляд? Як голос лунає?
Ти – білявка? Чорнява? А може, руденька?
І сьогодні – в яких кольорах будуть губи?
Ти – висока? А раптом ти – зовсім маленька?
Цілуватися, врешті, ти любиш? Не любиш?
...Як зустрінемось, швидше за все, – не впізнаю.
Ти вже – хтось, але ти ще – ніхто, без портрета.
Але знаю напевне, що я покохаю.
А поет без кохання – недобра прикмета...