Лiна Костенко
На конвертики хат літо клеїть віконця,як марки.
Непогашені марки — біда ще не ставила штамп.
Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки.
Я там теж пролітаю,я теж пролітаю там.
Опускаюсь на землю, на сивий глобус капусти.
На самісінький полюс, де ходе жук, як пінгвін.
Під склепінням печалі така хороша акустика.
Ледве-ледве торкнешся,а все вже гуде, як дзвін.
Ходить мати в городі. І лащиться плюшевий песик.
І ніхто ще не вбитий, не вбитий ніхто на війні.
Дикі гуси летять. Пролітає Івасик-Телесик.
Всі мости ще кленові. Всі коні іще вороні.
И мой вольный перевод:
На конверты домов лето клеит окошки, как марки,
на которые - горе еще не успело поставить штамп.
А над ними летят облака лихолетием тяжким...
Пролетаю и я - там. И я пролетаю там.
Опускаюсь на землю, на седеющий глобус капусты.
В самый центр, на полюс, где ползает жук, как пингвин.
Там, под сводом печали, тончайших звуков - акустика.
Еле-еле коснешься - звон идёт до небесных глубин.
Ходит мать в огороде - лохматый к ней ластится песик.
Живы все - до поры никого не задело крыло войны.
В небе - дикие стаи гусей. Пролетает Ивасик-Телесик.
Вороны еще кони наши. И не сожжены мосты.
01.02.2017г.
ссылка на оригинал стиха: http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=2211
Художник Hubert Kaplan