Оригінал:
Платонічне кохання...Ви скажете:" Ні, не буває"...
Ну тоді поясніть, як мені називати моє,
Що над прірвою долі з очима сумними блукає
І автографи серця у віршах палких роздає...
Ваша ницість його відправляла у пекло й на плаху,
Ваші погляди заздрі зривали його з висоти...
Платонічне кохання моє, ти так схоже на птаху...
Чи на пролісок ніжний, що мріє в снігах зацвісти...
В сітях буднів жорстоких - перо золотої жар-птиці,
А під молотом долі - якийсь невгасимий вогонь...
Ти маленький журавлик, якому не треба синиці...
Тільки погляд...і подих...і шепіт гарячих долонь...
Переклад з української Світлани Грудєвої:
– Платонической, – скажете, – вовсе любви не бывает…
Ну, тогда объясните, а как мне назвать, в свой черёд,
Что над пропастью доли с глазами в полнеба блуждает
И автографы сердца столь пылко в стихах раздаёт…
Ваша подлость её отправляла в огонь и на плаху,
Ваша зависть во взглядах срывала её с высоты…
Ты, платоника сердца…о, как же похожа на птаху…
Иль на нежный пролесок, что должен в снегах зацвести…
В сетях будней жестоких перо золотится жар-птицы,
А под молотом доли – тот неугасимый огонь…
Ты журавлик, малыш мой, какому не нужно синицы…
Только взгляд и дыханье…и шёпот, согревший ладонь…