Нас навчали з самого дитинства,
Не втрачати ніколи надію.
Ця мова моя, Українська,
І я гордий, що їй володію.
Це не соромно, гордо і щиро,
Це від серця, моя Україна.
Я люблю тебе, чуєш, країно!
Друга мати, я твоя дитина.
І сьогодні, і вчора, і завтра,
Ти завжди будеш тільки одна.
Та на жаль у тобі стільки болі,
І ти знов засинаєш сумна.
Бо ці люди, що звуть "президенти",
Не важлива їм доля твоя.
Їм би тільки шматок відірвати,
Поки є в них можливість така.
І не треба казати - погано,
Через тих, хто сидить на горі.
Бо якби нас туди посадили,
Ми й самі були б як вони.
Та слова ці нічого не змінять,
І нічого не зміниться в Ній.
Бо людина не в силах змінити,
Коли треба змінитись самій.