Одягну вишиванку,
Та піду біля поля,
Шелестить та хитається, від вітру тополя.
Соловейко співає,
Ледве-левде десть чуть,
Золотистими водами, річки десь л'ють.
Я зірву колосок,
Підійму над волоссям,
І нехай йогго вітер в різні боки розносить.
Підійду я до річки,
Стрімка, чиста вода,
Подивлюсь і заграє у серці струна.
Заспіваю про край цей,
Дивовижну країну,
Заспіваю, як закоханий я в Україну.
Сребне небо, білосніжне,
Розіллється хмарами,
Й перетворить все кольоровими фарбами.
Нема красивіше землі,
Нема ніде, такої, як ти,
Тому я тут залишусь назавжди.
Піду лісами,
Стрункими й високими,
По листях ступаючи, зеленими-жовтими.
Тут мій дім, та хоч який,
Іншого не потрібно,
Серце моє, тобі завжди буде видно.
Без тебе я, буду не я,
Тому тебе я не покину,
Втрачаю сенс, без тебе жити, без тебе я, нажаль, загину.