У садочку обіймались до самої ночі,
Зацікавлено дивились їм зорі у очі...
Цілував Богдан Галинку у губоньки-бантик,
І про зорі говорив, бо такий романтик!
- Бачиш, Галю, он зоря най-най-яскравіша?-
То, насправді, Галю, - я! Ще вона - найбільша.
А ота маленька, що тихенько сяє -
То це ти, Галинко! - Богдан аж співає...
- О-о, дивись : маленька, а на ній велика -
Що то, Галю, за зірки? - хитро хлопець зиркав.
Зашарілась дівчина, наче справжня леді...
- Що? - Не знаєш? - каже Богдан, - Це ж я на мопеді!