Як все Його - болить в менi...
Якби хто знав, якби хто бачив:
Я був розп'ятий з Ним - у Снi,
Любов - є спiльна наша вдача!
В тенетах Гея, в ланцюгах,-
Закрили Сонце паразити...
Звiряча вдача - їх тамга:
Коли не вб'єш - й тобi не жити...
В кутку тенет - павук-вампiр,
Що посягнув на право бога!
На РИМ перевернув вiн МИР,
Але то - Пiрра перемога!
Бо зрiє парость молода,
З живого, ДРЕВнього корiння,-
Нам всiм - болить, як МИР стражда,
Обплутаний цим павутинням!
I Мир Новий, iще слабкий,
Чудовий, наче янголятко,
Почнеться там, де ЖИВ наш Кий...
Бо хто ми є? -
Його нащадки!
***
Бiль
Ма-Гу http://www.stihi.ru/2016/08/09/512
Коли чуже тобі болить
Згадай, що й ти – фрагмент Живого
І уяви, хоча б на мить,
Як все твоє болить у Нього…
Якщо ж відчуєш, як стражда
Те безневинне янголятко…
Гріх материнський? Ворожба?
Звіряча вдача його татка?
Несе батьків-дідів гріхи
Той роду паросток – дитина…
Що віддаси у спадок ти
Своїм нащадкам? Кров не стине?
Чи може роду твоєму
Жаліє простору планета
Бо ти є ланка в ланцюгу
Мов павутиння, злі тенета…
Чи схожий ти на хробака?
Забув, де є твоє коріння?
Рослина хвора і слабка
Не дасть здорового насіння.
На фото: Архангел Михаил. Скульптура, г. Киев.