тихо так на дні душі
я лежу і мрію
налічу у небі шість
кольорових зміїв
серцем ковзають вони
розплітають вирій
завіконня сплять човни
в гавані квартири
сонце з видихами штор
набігає в ложе
трап до кухні – коридор
на дракона схожий
пожирає темноту
чайником димиться
ним я спогади мету
сум і небилиці
стіни – звабники для вух
без розмови тиснуть
я зворушую траву
легеневу киснем
і лоскочу кутик губ
прошу в тиші милість
у собі як на снігу
відбиваю крила
тихо так на дні душі
у колисці світу
лантух з німба снам поший
хай збирають світло
22 Січня, 2017