Життя

Наташенька Кузнецова
Життя гірке - немов полинь,
Так хочеться розбавити це цукром.
Щоб гіркоту розвіяло як дим,
Залишився лиш присмак кави с цукром.

Розвіє вітром по Землі дурні думки,
Залишуться лиш мрії про прекрасне.
Не відчувати більше гіркоти
І знати що Життя Прекрасне.

Воно прекрасне вранці і вночі
І не важлива навіть пора року.
Життя прекрасне знаєм ми усі,
Коли насправді жити в нім солодко.