Снова зимушка-зима
Утащила солнышко...
Белой краской обвела
Золотое пёрышко.
Замела снегами так,
Не найти дорожки,
Всем деревьям раздала
Белые серёжки.
Украшала всё вокруг
Кружевами инея,
Все снежинки встали в круг,
А веночки - синие...
Закружилась, целовалась
С нареченным ветром;
Запрягала свои сани,
Объезжала кедры...
А в холодном небе белом
Вьюга пела песни.
Всё не таяло, а млело
В зимний день прелестный...
По мотивам стихотворения Натальи Кузмичовой" Белая сказка", перевод с украинского языка.
Біла зимонька-зима заховала сонечко,
Малювала білі квіти вранці на віконечку,
Замела усе кругом,що не видно стежки,
Ще й розвісила на стріхах крижані сережки.
Прикрашала все навкруг сніговими мріями,
Розпустила білі коси,білий вельон міряла,
Вишивала білу сукню білими сніжинками,
А віночок прикрашала білими перлинками.
Закружляла в білім танці з нареченим вітром,
Обіймала,цілувала крижаним повітрям,
Запрягала білі сани кіньми білогривими,
Мчала білими шляхами і лісами,й нивами.
В білих сукнях запишались сосни та ялини,
У холоднім білім небі біла пісня лине,
Білі дзвоники дзвенять-їдуть заметілі,
Кличе зимонька всіх нас на біле весілля.