Шматочком надii

                     
                           Шматочком надії ніжно
                              ТвоЄ цілувала життя...
                                  І небо, зорі побіжно,
                                      Шукаючи нам укриття...

                          То було солодке щастя,
                              Манило в стихії весни...
                                  Його зривала пелюстя,
                                      Тікала, закохана, в сни.

                          Та знищені всі простори,
                              Тебе і Мене... Вже нема!..
                                  Лиш кам'яні голі гори,
                                      Де блудить чоренна чума...

                          Сміється доля нам в вічі-
                              І хоче від нас каяття...
                                  ЗрадлИві я ПАлю свічі-
                                      Жадаю піти в небуття!..

                          А біль так пече, мов, в пеклі,
                              В душі знову пусто... Пітьма!..
                                  Слова в повітрі ще теплі,
                                      Хоча і довсюди зима...

                                             (17.01.2017)


Картинка з інтернету. Вдячна автору.


Рецензии
Здравствуйте, Вета!
Красивый амфибрахий получился.
С уважением. Олег.

Королёв Олег Викторович   21.01.2017 18:17     Заявить о нарушении
Доброго дня, Олег!..
Спасибо, искренне рада, что заглянули!..)
Доброго Вам вечера.
С уважением, Виолетта.

Виолетта Дюма   21.01.2017 18:31   Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.